Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2016 року Справа № 910/1085/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Алєєвої І.В. Рогач Л.І.за участю представників:позивачаКузнєцов М.А. - довіреність від 04.02.2016 рокувідповідачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства - Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор"на постановувід 17.05.2016 р. Київського апеляційного господарського судуу справі№ 910/1085/16 господарського суду м. Києваза позовомДочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Державного підприємства - Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" простягнення 58 258,54 грн.

В С Т А Н О В И В :

У січні 2016 року ДП "Харківський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Державного підприємства - Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" про стягнення суми основної заборгованості за договором №4-К від 01 січня 2007 року про надання експлуатаційних послуг в розмірі 58258,54 грн. на підставі статей 525, 526, 527, 599, 625, 901, 903 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення умов договору про надання експлуатаційних послуг №4-к від 01.01.2007 року відповідачем не здійснюється оплата за надані послуги, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за період з серпня 2015 року по грудень 2015 року складає 58 258,54 грн.

У відзиві на позовну заяву Державного підприємства - Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" просило відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, вказуючи, що розрахунок розміру відшкодування витрат має розраховуватися у відповідності до загальної площі будівлі - 5 608,8 кв.м., в зв'язку з чим позивачем не вірно розраховано вартість послуг.

Крім цього, відповідачем під час судового розгляду справи було подано клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду пов'язаною з нею справи №910/24903/15, в задоволенні якого було відмовлено, оскільки предметом розгляду у даній справі є стягнення заборгованості за договором про надання експлуатаційних послуг №4-к від 01.01.2007 року за інший період, а тому суд першої інстанції дійшов висновку, що вказані справи не є пов'язаними.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.03.2016 р. (суддя Л.М. Шкурдова) позов задоволено повністю, стягнуто з Державного підприємства - Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" на користь Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 58 258, 54 грн.

Суд першої інстанції зазначивши, що вартість понесених експлуатаційних витрат підтверджується матеріалами справи, розрахунок таких витрат, належний до відшкодування відповідачем, здійснений позивачем у відповідності до умов Договору, дійшов до висновку про задоволення позовних вимог.

За апеляційною скаргою Державного підприємства - Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" Київський апеляційний господарський суд (судді: О.М. Баранець, С.А. Пашкіна, Л.М. Ропій) переглянувши рішення господарського суду міста Києва від 15.03.2016 р. в апеляційному порядку, постановою від 17.05.2016 року, вказане рішення залишив без змін з тих же підстав.

Державне підприємство - Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 15.03.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2016 року, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник вважає, що відсутні будь-які підстави для стягнення заборгованості, оскільки розрахунок розміру відшкодування витрат проведено невірно, а надання деяких послуг заперечувалось відповідачем.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 01.01.2007 року між ДП "Харківський облавтодор" (власник) та ДП інституту "Укрдіпродор" - "Харківдіпрошлях" (замовник) укладено Договір про надання експлуатаційних послуг №4-к від 01.01.2007 року.

Відповідно до пункту 1.1. Договору власник надає послуги по експлуатаційному обслуговуванню приміщень замовника, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Ахсарова, 2, а Замовник бере участь у витратах відповідно до займаної робочої площі 531,2 м.кв. якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих Власником за цим Договором.

Згідно з пунктом 1.2. Договору замовник має на своєму балансі приміщення, що розташовані на 5 поверсі ІЛК, робочою площею 531,2 м.кв. балансовою вартістю згідно акту приймання- передачі основних фондів, затвердженого Корпорацією "Укравтодор" 12.09.2000 року - 13758,13 грн. Приміщення використовується для адміністративних цілей.

Згідно з пунктом 2.1. Договору власник ІЛК зобов'язується забезпечити:

- виконання цього комплексу робіт, пов'язаних з обслуговуванням та утриманням приміщень Замовника, створення необхідних виробничих умов для здійснення господарської діяльності Замовником та його співробітникам згідно з вимогами чинного законодавства про користування будівлями.

- надання Замовнику експлуатаційних послуг: каналізація; холодна вода; вивіз сміття;

- обслуговування ліфтів; дезінфекція приміщень; електрична енергія; теплова енергія та обслуговування адмінкорпусу.

Відповідно до пункту 2.2. Договору замовник зобов'язується дотримуватись вимог правил користування приміщеннями за цим Договором, розрахунки за воду, електроенергію та тепло здійснюється авансом до початку розрахункового періоду шляхом перерахування коштів на поточний рахунок власника з розрахунку попередніх платежів; плату за експлуатаційні послуги, відповідно до займаної площі вносити на рахунок Власника на протязі 3-х робочих днів після отримання акту та рахунку-фактури.

Згідно з пунктами 6.1 та 6.2 Договору цей договір вступає в силу з 01 січня 2007 року і діє до 28.12.2007 року включно. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміни цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовженням на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.

Судами також було встановлено, що з метою виконання умов Договору про надання експлуатаційних послуг №4-к від 01.01.2007 року, позивачем укладалися договори з підприємствами м. Харкова, які надають комунальні послуги водопостачання та водовідведення, постачання електричної енергії та теплової енергії, вивіз твердих побутових відходів, дезінфекція приміщень, а саме Договір №ІІ-396/00-А-1 від 06.05.2013 року між позивачем та КП "Харківводоканал" на надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, договір №347 від 04.01.2010 року між позивачем та ТОВ Підприємство профілактичної дезінфекції "Медик" про надання послуг профілактичної дезінфекції, договір про постачання електричної енергії №2-0134 від 08.08.2005 року, договір про постачання теплової енергії №1227 від 01.03.2003 року.

Проте, в порушення умов договору відповідачем не здійснюється оплата за надані послуги, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за період з серпня 2015 року по грудень 2015 року складає 58258,54 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, предметом спору у даній справі є вимога ДП "Харківський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення з Державного підприємства - Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" суми основної заборгованості за договором №4-К від 01 січня 2007 року про надання експлуатаційних послуг в розмірі 58258,54 грн. на підставі статей 525, 526, 527, 599, 625, 901, 903 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно вимог частини 1 статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами першої та апеляційної інстанції, пунктом 2.2. Договору плата за експлуатаційні послуги, відповідно до займаної площі вноситься на рахунок Власника на протязі 3-х робочих днів після отримання акта та рахунку-фактури.

На виконання умов пункту 2.2.3 договору, позивач надіслав відповідачу акти за спірний період та виставив рахунки, на підтвердження чого позивачем до матеріалів справи долучено описи вкладення у цінний лист. Відповідач щодо отримання актів та рахунків не заперечував.

Також, відповідачем не заперечувалося споживання комунальних послуг, не надано доказів того, що на виконання умов договору ним були проведені розрахунки за послуги.

Згідно із свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 26.04.2004 р. серія САА №255814 ДП "Харківський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" будівля за адресою: м. Харків, вулиця Ахсарова, будинок № 2 складає загальну площу 5608,8 м2.

Під час здійснення розрахунку площі інженерно-лабораторного корпусу (загальна площа 5608,8 м2) для визначення вартості експлуатаційного обслуговування будівлі за адресою: м. Харків, вул. Ахсарова, №2 враховано займану робочу площу 2340,2 кв. м. Площі, які не входять до розрахунку складають 1790,6 м2 (підвал, актовий зал, технічний поверх). Площа підсобна: 1478,0 м2 на 1-му поверсі частково не входить площа 594,7 м2 (хол 1 поверху, вбиральні, коридор, міжповерховий майданчик, міжповерхові сходи); на 2, 3, 4 та 5 поверхах 883,3 м2 (вбиральні, коридори, міжповерхові майданчики, міжповерхові сходи).

Крім того, судами першої та апеляційної інстанції під час вирішення спору було прийнято до уваги, що витрати, пов'язані з утриманням приміщень загального користування, зокрема прибирання коридорів, вбиралень, ліфтів, дезінфекція приміщень, послуги з вивозу сміття, поточний ремонт приміщень загального користування та т. п., відшкодовуються в сумі, розрахованої до займаної робочої площі, у зв'язку з тим, що приміщення загального користування мають постійну площу, а займана робоча площа може змінюватися в залежності від площ, які можуть займати орендарі.

Відповідно наказу від 13.11.2001 р. №778 Міністерства транспорту України "Про передачу площ інженерно-лабораторного корпусу (м. Харків, вулиця Ахсарова, будинок № 2)" Харківському державному інституту по проектуванню шляхів господарства вирішено передати на баланс п'ятий поверх інженерно-лабораторного корпусу загальною площею 751,4 кв. м. У зв'язку з вищенаведеним, інститут "Харківдіпрошлях" прийняв на баланс п'ятий поверх інженерно-лабораторного корпусу загальною площею 751,4 кв. м.

Таким чином витрати на обслуговування будівлі в цілому покладаються на її орендарів та власника пропорційно до займаної ними робочої площі.

Необхідність проведення розрахунку вартості належних позивачу експлуатаційних витрат, виходячи із загальної площі будівлі в цілому 5608,8 м2 по відношенню до займаної ним робочої площі 531,2 м.кв. відповідачем не доведена, а з договору про надання експлуатаційних послуг №4-к від 01.01.2007 року вона не витікає. Відповідач на протязі всього існування договірних відносин здійснював платежі у відповідності з умовами договору та розрахункам орендодавця, проведеним за встановленим ним порядком, тим самим погоджуючись із застосованим методом розподілення загально будинкових витрат на орендарів пропорційно, зміни в договір оренди сторонами не вносились.

Приймаючи до уваги вищевикладене та встановлені обставини справи щодо неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором №4-к про надання експлуатаційних послуг від 01.01.2007 року, судова колегія вважає правомірними висновки судів першої та апеляційної інстанції про задоволення позову.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає прийняті у справі рішення та постанову такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Викладені у касаційній скарзі доводи заявника колегія суддів вважає непереконливими, такими, що зводяться до переоцінки доказів у справі, та такими, що не відповідають приписам законодавства і спростовуються обставинами встановленими судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи.

Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2016 р. у справі № 910/1085/16 та рішення господарського суду міста Києва від 15.03.2016 року залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Л. Рогач